Жаловаться на исполнительную службу за бездеятельность – в вышестоящий орган или в суд. Образец жалобы

Что делать, если приказ хозяйственного суда подан в исполнительную службу пять месяцев назад, а исполнения судебного решения нет? Куда лучше жаловаться, чтобы получить присужденное? Если возможно, дайте образец жалобы на бездеятельность исполнительной службы. Спасибо.

Согласно 82 статье ЗУ «Об исполнительном производстве», бездеятельность/ненадлежащая деятельность госисполнителя и должностных лиц исполнительной службы может быть обжалована взыскателем начальнику отдела, в непосредственном подчинении которого находится госисполнитель, или руководителю районной государственной исполнительной службы.

Жалоба, поданная при исполнительном производстве начальнику отдела или руководителю районной исполнительной службы, должна быть рассмотрена в десятидневный срок с момента её поступления. На основании результатов рассмотрения жалобы начальником отдела/руководителем районной исполнительной службы выносится постановление об удовлетворении/отказе, которое в десятидневный срок может быть обжаловано вышестоящему органу исполнительной службы или в суд.

Исходя из опыта ведения подобных дел нашей компании, наиболее быстрым и действенным методом является обращение в суд, который выдал исполнительный документ.

Образец жалобы на бездеятельность государственного исполнителя/государственной исполнительной службы в текущем, 2013 году.

До госпсуду м. Донецька,

 Місцезнаходження __________________,

Судді _____________________________,

 Справа №___________________.

Заявник (позивач):___________________,

 Місцезнаходження:

 Представник Заявника (якщо він є):

 Відповідач: _________________________,

Місцезнаходження,

Ідентифікаційний номер/ЄДРПОУ (обов’язково!)

 Зацікавлена особа: Відділ примусового виконання рішень

Управління державної виконавчої служби

Головного управління юстиції у  м. Донецьку,

 місцезнаходження:

СКАРГА

на бездіяльність державної виконавчої служби

Дніпропетровським госпсудом 03.11.2012 р. прийнято рішення №_______ (Рішення – в подальшому), яким на користь Заявника стягнуто з Відповідача загальну суму 300 тис. грн., у тому числі позику, 3 % річних , пеню (на підставі умов договору та постанови суду).

 18.03.2012 р. видано наказ №_________ госпсуду м. Донецька про примусове стягнення на користь Заявника з Відповідача 300 тис. грн. за Рішенням (Наказ – в подальшому).

 Наказом у резолютивній частині зазначено наступне:

 Стягнути на користь Стягувача з Відповідача суму позики у розмірі 650 тис. грн., у тому числі: 12 % річних, позику ______грн. та пеню ______грн.

 21.09.2012 р. на підставі заяви Заявника та оригіналу Наказу постановою Відділу примусового виконання рішень Держуправління виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (ВДВС – в подальшому) було відкрите виконавче провадження примусового стягнення боргу (ксерокопія постанови  —  додається).

 Постановлено: виконати Рішення Відповідач зобов’язаний добровільно, в тижневий строк, або змусити Відповідача виконати Рішення в примусовому порядку.

 Рішення Відповідачем в добровільному порядку виконано не було.

Згідно до 124 статті Конституції України, рішення ухвалюються судами від імені України,  є обв’язковими до виконання, діють по всій Україні.

 Стаття 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» передбачає обов’язкове виконання судових рішень та наголошує, що у разі невиконання судових рішень настає відповідальність, відповідно до діючого законодавства держави.

 Відповідно до 115статті Господарського процесуального кодексу України, ухвали, постанови, рішення госпсуду, що мають законну дію, є обов’язковими та виконуються у порядку, що передбачено ЗУ “Про виконавче провадження”.

 Згідно зі статтею першою ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон – в подальшому), виконавче провадження – це завершуюча стадія судового провадження, що передбачає сукупність дій органів/посадових осіб, зазначених Законом, які мають бути спрямованими на забезпечення примусового виконання рішень судів у випадках їх добровільного невиконання.

 Стаття друга Закону  покладає примусове виконання рішень на державну виконавчу службу; це примусове виконання рішень здійснюються державними виконавцями, що зазначені у ЗУ “Про державну виконавчу службу” (держвиконавці – в подальшому).

Стаття одинадцята Закону зобов’язує держвиконавця вживати  усі передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, а також вчиняти виконавчі дії неупереджено, своєчасно та в повному обсязі.

 Відповідно до 27 статті Закону, у випадку ненадання боржником у строки,  що встановлені для добровільного виконання рішення,  підтвердження документами про цілковите його виконання, держвиконавець на наступний день після спливу строків, повинен розпочати заходи щодо примусового виконання рішення.

Пункт перший статті шостої міжнародної Конвенції про захист прав та свобод людини, зобов’язує Високу Договірну Сторону гарантувати кожній фізичній та юридичній особі при вирішенні питання щодо їх цивільних прав та обов’язків справедливий неупереджений судовий розгляд на протязі розумного строку.

 Відповідно до статті першої  Протоколу до Конвенції, кожна юридична та фізична особа має право на мирне володіння своїм майном і може бути його позбавлена лише тільки в інтересах суспільства.

 Стаття 13 Конвенції наголошує, що кожна юридична чи фізична особа, права і свободи якої порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному суді.

 Забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумні строки є невід’ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на володіння своїм майном. В Україні примусове виконання судового рішення покладене на державну виконавчу службу та держвиконавців.

Натомість усього вищевказаного, Рішення в примусовому порядку Відповідачем  до сих пір не виконано, сума за цим Рішенням з Відповідача не стягнена  та не сплачена, що є порушенням, насамперед, прав та свобод Заявника та статтей  2, 11 та 27 ЗУ «Про виконавче провадження», а також міжнародних зобов’язань держави Україна.

 Через бездіяльність ВДВС Позивачу не сплачено 650 тис. грн., що були присуджені до сплати Рішенням госпсуду.

Згідно до 82 статті ЗУ «Про виконавче провадження», бездіяльність держвиконавця може бути оскаржена Заявником/стягувачем до начальника відділку, якому безпосередньо підпорядкований держвиконавець. Скарга повинна бути розглянута у десятиденний термін від дня її надходження. За результатами розгляду  начальник відділку виносить постанову про задоволення/відмову скарги.

 Заявник 11.03.2013 р. направив таку скаргу на бездіяльність держвиконавця до начальника ВДВС (ксерокопія скарги та повідомлення про вручення — додаються).

 Але ніякої відповіді від начальника відділку так і не отримано.

На підставі вищевикладеного та, керуючись статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України, прошу Господарський суд м. Донецька:

1.  Розглянути скаргу на бездіяльність держвиконавця державної виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення;

 2. Визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області по розгляду скарги Заявника від 11.13.2013 р. на бездіяльність держвиконавця по виконанню Рішення Господарського суду м. Донецька №_________;

 3. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області по виконанню Рішення Господарського суду м. Донецька №_________ від  «___»_______ р.;

4. Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області здійснити належним чином примусове виконання Рішення Господарського суду м. Донецька №_________ від «___» ___________2011 р. та сплатити Позивачу  присуджених судом 650 000,00 грн.

Додаток:

1. Ксерокопія заяви про відкриття виконавчого провадження;

2. Ксерокопія постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження;

3. Ксерокопія скарги на бездіяльність держвиконавця з 2-ма повідомленнями про вручення.

« ___» _________ 2013 р.                                       Представник позивача  ____________ /ПІБ, довіреність у справі/